Звернення Олександра Тертишного до Дня визволення Борівщини від російських окупантів
Шановні борівчани! Дорогі земляки!
Сьогодні визначний для нашої громади день – ми святкуємо першу річницю визволення Борової від рашистських окупантів. Тож давайте сьогодні згадаємо наш шлях до волі.
24 лютого 2022 року ми з вами прокинулися від звуків вибухів. Це був початок нового етапу великої війни, яку росія розв’язала проти України ще у 2014-му, але тепер перейшла на новий рівень жорстокості і терору відкрито зазіхнувши на всю Україну.
Окупація Борівщини розпочалася в перші дні російського повномасштабного вторгнення. 26 лютого 2022 року російські війська захопили наші села Підвисочанського та Гороховатського старостинських округів, практично відрізавши їх від громади. Ворог взяв під контроль сусідні Куп’янськ і Сватове, з перших днів березня безжально бомбардував та нищив Ізюм. Ми всі пам’ятаємо той пронизливий, жахаючий гуркіт ворожих винищувачів, які вдень і вночі скидали бомби на районний центр, знищуючи там все живе. 5 березня росіяни обстріляли Підлиман. 4 людини тоді отримали поранення, одна жінка, на жаль, від отриманих поранень померла. Також у березні була вщент зруйнована Гороховатська школа. На жаль, то був лише початок…
Борова та лівобережна частина громади ще деякий час залишалися вільними, але перебували майже в оточенні. Через російську агресію до банківських установ не надходили кошти, в аптеки не завозились ліки, Укрпошта не отримувала грошей для виплати пенсій… з 7 березня вся Борівщина опинилася ще й в інформаційній ізоляції – зник мобільний зв’язок та інтернет.
Та, попри все, борівчани не втрачали надії, об’єднувались, допомагали один одному і одразу виявили готовність захищати рідний край та свою державу. У перші дні повномасштабного вторгнення до лав місцевої тероборони добровольцями записалося понад 30 чоловіків, і кількість охочих щодня зростала. Багато з них не мали жодного військового досвіду, але готові були віддати життя за Батьківщину. Люди об’єдналися навколо допомоги ТрО та ЗСУ: готували їжу, приносили одяг, діставали необхідні речі та інформацію…
Та сили на той час були не рівні. 14 квітня 2022 року російські війська з боєм зайняли Борову, а потім Підлиман і Піски-Радьківські. Вся Борівщина опинилася в тимчасовій окупації, яка тривала майже півроку.
У перший же день рашисти розстріляли у Боровій автобуси з мирними людьми. З квітня по жовтень 2022 року окупанти тероризували місцеве населення, грабували приватні домоволодіння, підприємства і фермерські господарства, переслідували, залякували, катували і вбивали патріотів, учасників АТО та й просто випадкових людей, які чимось не сподобались їхнім гауляйтерам і посіпакам. В умовах майже повної інформаційної ізоляції, яку рашисти створили на окупованих територіях, вони намагалися переконати людей, що прийшли на наші землі назавжди. Але ми завжди знали і вірили: Борівщина – це Україна. Так було, так є зараз і так буде завжди!
День 3 жовтня 2022 року тепер назавжди вписаний в історію Борівщини як День визволення від російської орди. Світлий день омріяної української свободи і втілення непохитної віри незламних борівчан в свою державу, у свій народ, в свою армію.
Ми завдячуємо цим днем відважним воїнам-визволителям 92-ї ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ОДШВ ЗСУ, 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України, 93-ї ОМБ «Холодний Яр», спецпідрозділу ГУР МО «Кракен», Ізюмському батальйону ТрО та іншим підрозділам Сил оборони України, які звільнили борівську землю від рашистської нечисті і тримають наше небо зараз.
Слава і велика шана нашим визволителям!
Вічна пам’ять загиблим і закатованим.
Велика вдячність землякам, які чекали, вірили і допомагали наближати цей день.
На жаль, війна ще не скінчилась. Ще тривають запеклі бої, зокрема, і поблизу нашої громади. Щодня населені пункти Борівщини потерпають від ворожих обстрілів. Щодня Україна здригається від ракетних ударів і російських авіабомб. Російський агресор забирає життя мирних мешканців та найкращих синів і доньок України, які боронять рідну землю зі зброєю в руках. Він стверджує, що України не існує і хоче нас знищити, але ми є! і ми хочемо жити! Тому єдиний наш вихід – це ПЕРЕМОГА. І вона обов’язково буде за нами!
З Днем визволення!
Слава Україні!
З повагою,
Начальник Борівської селищної військової адміністрації Олександр Тертишний
